ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ
Знову наша громада в жалобі, знову пекельний біль стискає наші серця. Знову не хочеться вірити, не хочеться сприймати чергову чорну звістку про загибель нашого земляка. Олег Іванович - чотирнадцятий з нашої громади, кого війна забрала до Небесного війська.
Україна втрачає свій цвіт - найкращих Героїв, котрі у хвилини найважчих випробувань без вагань стають на захист її кордонів, її народу ціною найдорожчого - власного життя.
Ось уже 520 днів поспіль ненависний ворог руйнує наші міста і села, вбиває наших дітей, забирає життя у цвіту нації - військових, котрі мужньо, в пекельних умовах тримають фронт, тримають над нами небо і ціною власного життя тримають кожен метр української землі на південних і східних фронтах.
Загибель Олега Івановича Сулими - це не лише біль громади, це біль всієї України. Але найнестерпнішим він є для найближчих, найрідніших людей - його матері, дружини та дітей.
Шановні Ларисо Іванівно, Тетяно Михайлівно, дорогі Іване та Вікторіє!
Важко знайти слова, аби втішити, заспокоїти вас у цьому горі. Батько для вас був всім - вашим життям, вашим Всесвітом… Життя гартувало вас уже не один раз. Вам випало пройти і це випробування. Сил вам і стійкості пережити цю втрату. Бережіть один одного і будьте один одному опорою в житті на всі подальші роки.
Гіркою є ціна перемоги… Перемоги, котрої прагне, за котру стійко бореться український народ і на фронтах, і в тилу. Але вона неодмінно настане. Тому що жодна смерть не має бути даремною. Ми пам‘ятатимемо кожного нашого Героя, котрий поклав голову на полі бою заради нашого спокою, мирного майбутнього наших дітей.
Вічна пам‘ять тобі, Олеже Івановичу… Вічний спокій твоїй душі… Честь і слава тобі! Слава Україні!
